?

Log in

Гiрчичка
20 most recent entries

Date:2016-03-31 19:59
Subject:
Security:Public

І, що? Що тепер, що далі…
Літо пройшло, проїхалось катком асфальтним
Стільки усього пережито,
Сирени під вікнами Підвальної
По тому катафалки з почестями
Щодня сирени
Щотижня солідний чорний мерс
З труною та оркестром….
А потому знову сирени.
Люди,
люди які мали б змінитись
Я, яка змінювалась нехотячи
Незалежно від бажання
Цим віриш, тим ні…
Кидають ті, кому віриш
Рятують, ті на кого не сподіваєшся.
Хаос… у душі, голові і тілі
Хаос…
Де напрямок, питаю я себе?
Де він…
Яке довге задушливе літо
Якою була попередня осінь?
Що було тоді у жовтні?
Що було…
Перон…
Перон, сестри
Поїзд  Львів-Харків відправляється від 2-ї платформи
І, так символічно -
Дзвінок!
Вона не знала, що зараз я на пероні,
Просто повідомила про це…
І, тепер я знаю…
Я знаю, що таке Щастя…
***
Сонце сліпить…
Виходиш з візою з агенства
Одразу отримуєш дзвінок він нового шефа
«як Ви, коли на роботу?»
А, як я?
Я гуд, віза у паспорті, гроші зазичені
Шлунок зіпсутий портвейном –
Ліки від усіх незгод сердешних.
«Вибач, шеф, буду у жовтні!»
Люди чужі, та привітні,
Блаблакар – транспорт в «країну мрій»
І, кордони, кордони, кордони…
***
Яке воно море восени?
Порожні пляжі, без парасоль
Без людей і кнайп
Просто море…
Просто люди,
Які інколи трапляються на пляжах,
По змовницькі вітаються
І, посміхаються, ніби мають спільний секрет.
Порожнє місто,
Ще тепле море,
Ще ніжне сонце…
Тільки ти, море і небо…
(а ще: дві збірки Жадана, перо чайки і пляшка вина і маяк десь там…)

***
Що чекати від цього дня?
Так далеко від усіх,
Тільки ти і цей день…
Дорога,
4 км, щоденної подорожі до улюбленого пляжу.
Все те ж вино,
Планшет,
Музика,
Синь безкрая…
Можливо,
ще рудий кіт
До нього ще,
рудий пес
Випадковий відпочиваючий
«я не п’ю, але раз таке свято, то буду»…
Цей день, як повний сюр,
Як сон.
Пишеться купа дурниць,
Приймається купа привітань.
Змінююсь
Інший світ
                Інші люди
Тільки воно, як завжди, радо зустрічає мене
Не залежно від мого настрою і компанії.
(якісь такі дурниці)

post a comment



Date:2015-08-03 16:28
Subject:
Security:Public

У НАПРЯМКУ ДО КОРДОНУ
ЛЕТИ ДУША НЕ СПІЗНИСЬ
ВЖЕ СТІЛЬКИ БУЛО ЗАБОБОНІВ
І МРІЙ, ЯК ЦЕ БУДЕ КОЛИСЬ

І СТІЛЬКИ БУЛО ОБІЦЯНОК
ДАРЕМНИХ, КРАСИВИХ ФРАЗ
ТО СКІЛЬКИ ЇХ ТИХ КОХАНОК
УСІХ, КОТРІ БУЛИ ДО НАС...

post a comment



Date:2014-07-17 23:09
Subject:
Security:Public

До Смуги – один крок,
Заступиш… вже не страшно.
Там, за Смугою - чекає Бог,
А не думка про день вчорашній…
Там, за Смугою - залишиш друзів,
Чоловіківу і  жінок з плачами…
А сам, за Смугою, здивований стоїш,
З легкістю і з крилами за плечами…

1 comment | post a comment



Date:2014-06-11 23:11
Subject:Роверовечір
Security:Public
Mood: energetic

Довга дорога,
Вело, педалі, сміх
Нашою «дурі» вистачить певно на всіх
Нашої радості, вистачить певно щоб
Рани зашити
Навчитись любити
Дихати в такт
Мріяти  так
Щоб знову хотілось жити…

post a comment



Date:2014-01-27 20:26
Subject:
Security:Public

Унас з тобою одна країна
І мрія одна, на двох
І ти воюєш
і Бог з тобою
А я чекаю
бо ти мій Бог...

post a comment



Date:2013-03-19 19:45
Subject:
Security:Public

Вона ходила в музичний відділ магазину платівок на Братів Рогатинців.
Вона була закохана в KORG – клавіші з комісіонки у магазині платівок.
Вона хотіла піаніно, і вчитись на ньому грати.
Вона ходила до сусідів, коли їй було 5!
Вона ходила на хор, щоб тільки акомпонемейстер  вчив її в 15.
Їй пообіцяли фортеп’яно у 15
Їй подарували золоті сережки у 15…
Вона їх не носит.
Не грає на фоно!
І, навряд чи живе….

post a comment



Date:2012-12-24 18:01
Subject:
Security:Public

Вітер носив нас по морю
Вітер співав нам казки
А ми, щоб завадити горю
Складали слова у рядки
В мовчанні шукали риму
Коханням знімали втому
Надвечір шукали поезій
У шклянці білого рому ...

post a comment



Date:2012-12-09 01:43
Subject:Декілька подій з мого дитинства
Security:Public

Подивилась фільм Нанга Парбат / Nanga Parbat 2010 про братів альпіністів Месснер котрі хотіли та підкорили вершину.

Мабуть важко зрозуміти прагнення людей, котрі ризикуючи своїм здоров’ям та життям ідуть в гори,
підкоряти вершини.  Що саме їх так приваблює там, високо в горах?
Що надає їм наснаги іти далі, коли здавалось би сили вже на межі, а вершина ще так недосяжно далеко,
і на кожному кроці чекає небезпека.

Якщо чесно, людина яка ніколи не була у горах ніколи і не осягне бажання інших постійно туди повертатись.  

Фільм нагадав мені декілька подій з мого дитинства, якими власне я і хотіла поділитись:

  1. Домбай.

У дитинстві ми часто подорожували машиною. Кажучи ми я маю наувазі себе та свого тата.

Просте червоне Жигулі відкривало нам світ, воно було нашим життям,
нашим домом у дорозі, нашим другом. Між собою м ніжно називали його Ладушка.
Якось, батько мав відвезти мене до санаторію у невеличке місто Железноводск,
що знаходиться у  Севастопольскому краї  Росії.

Тато довго вивчав карту та обирав маршрут, та коли ми мали вирушати сказав, що як бонус,
за те, що я на місяць залишусь у чужій країні сама, він відвезе мене у одне цікаве місце – Домбай.

«Я читав, що там дуже гарні гори. Це Північний Кавказ», - сказав він мені.  І ми вирушили у дорогу.

Те, що я бачила там, по дорозі і у самому Домбаї мене шалено вразило.  Вузькі серпантинки
на перевалах, коли ось-ось здається машина зірветься у прірву, поодинокі будиночки  
невеликих поселень, заховані у ніші скель , щоб уберегтись від каменепаду. 
Кози, ці чудові створіння, котрі умудрялись видряпатись на здавалось зовсім вертикальну стіну скелі.
Місцеві котрі завжди нам допомагали.

Але найсильніше враження на мене справили самі гори.
Суворі, навіть влітку їх вершини вкриті снігом, вони випромінюють енергію  та магнетизм. 
Це відчуття важко передати, це потрібно побачити і відчути. 

Гармати обабіч доріг, для того щоб взимку зганяти лавини,
а під гарматами суниці, багато суниць J

Водоспади, та річки з крижаною водою. Спека, надворі літо, а ти
навіть стояти не можеш у річці, ноги відразу судомить.

Ми познайомились з лісником, і він запросив нас з татом погостювати у його будиночку,
в закритій для туристів території заповідника «Міністерській ущелині».
Ми бачили її коли підіймались на гору.

Добратись туди було складно, дорога була настільки вузькою, що здавалось частина колеса
висить на краю дороги-прірви. Але ризик був виправданий.

«Міністерська ущелина» -  ти наче на дні склянки, навколо стінки з засніжених гір.
Малесенький будиночок на березі річки. Наш друг живе тут вже багато років, тільки він,
його дружина та їх 3 місячний син. 

Лісник показує нам свої володіння, галявини з крокусами та озеро у якого «немає дна».

Озеро «без дна», воно загадкове, усіх хто намагався виміряти його глибину спіткала невдача.

Наш друг припускає, що мабуть воно має вихід десь за горою і вода у нього потрапляє з печер.

Усі місцеві поважають свої гори.  Вони уважно спостерігають за вами коли ви тут,
вони чітко знають хто з людей повернеться в їх гори ще раз.
«Це видно по погляду, він змінюється», - казав нам один гід.

Думаю він правий, у людей котрі побували у горах змінюється погляд та світогляд.

Після першого знайомства з Домбаєм, ми приїздили туди ще декілька разів.

І кожного разу як ми від’їзджали я питала –«Тату, а ми повернемось сюди ще?»

І він завжди впевнено казав – «Так, доця». І жартівливо називав мене «скалолазкою»,
як у пісні В. Висоцького.

Коли ми вперше туди приїхали, мені було 10 років.

А я, як і в 10 років, знову хочу на Домбай!

  1. …… Ніч перед Різдвом.

Про що ви думаєте коли здається, що ситуація безвихідна,
і ви навіть не можете уявити як будуть розвиватись події далі,
чим закінчиться ваш шлях, чи дійдете ви до мети?

Я, завжди, коли йду в гори, чи роблю складну роботу, чи шукаю  вихід зі  складної ситуації
думаю «ще трошки і це закінчиться».  Я дійду до місця призначення, дороблю роботу і 
знайду вирішення проблеми.  Я не бачу наразі як воно буде, але завжди твердо знаю що буде.

Якось, у ніч перед Різдвом моя Хресна везла мене та мого молодшого брата до бабусі.

Село було невеличке і туди рідко ходили автобуси. Зійшовши з поїзда, моя Хресна зрозуміла,
що прямого автобуса у село вже не буде. Була досить пізня година, а ночувати на вокзалі,
з нами вона не хотіла.  Було вирішено їхати автобусом, котрий довезе нас по трасі до повороту
на село, а там вона сподівалась піймати якусь попутну машину.

Ми вийшли на повороті, надворі темно, пізно і мороз. Дорога порожня, жодної машини.

Лиш нас троє. Моя хресна, я і мій брат. Мороз міцнішає, ліхтарів на дорозі немає,
жодного будинку поруч. Тільки ніч, дорога, поле і ми.

Пройшовши якусь частину дороги, ми почали замерзати, почався вітер.
Моя хресна узяла брата на руки, він був ще зовсім малим, а мене попросила йти трохи швидше. 
Вона казала, - «Ось, ще зовсім трошки і ми побачимо вогні села і нас там чекає бабуся з дідусем
і тепла пічка. Ще трошки ось подивись вже видно вогники.»

Вогників видно не було… Але я вірила, щось досить ще трошки постаратись і ми побачимо село.

«Ще трішечки і все закінчиться» - думала я, і продовжувала йти уперед.
У всіх нас сил вже майже не залишалось, ми зовсім замерзли і частіше зупинялись перепочити.
Але я вперто повторювала за Хресною «ще трішечки і все закінчиться».
І ось, у якийсь момент, коли здавалось ми остаточно вже замерзнемо,
тут на дорозі у ніч перед Різдвом серед полів, позаду нас почувся гуркіт машини і ми побачили світло фар.

Це була звичайна вантажівка, але для нас, у той момент, це був порятунок!

Ми таки добрались до бабусі з дідусем і теплої пічки, і Різдвяного столу.

Але, коли зараз, у дорослому віці, я потрапляю у скрутні ситуації,
я кажу собі – «Потерпи, ще трошечки, скоро усе закінчиться.»

У ту ніч, перед Різдвом, мені було 6 років.

post a comment



Date:2012-10-13 22:02
Subject:
Security:Public

У дами «фаталь» -

                Чорна вуаль,

                               Мережевні рукавички.

У дами «фаталь»  -       

                На віях печаль,

                               А також, погані звички.

Звичка – курити цигарки.

Звичка – пити коняк.

Звичка – співати у ванній

(авжеж, без неї ніяк).

Звичка - «його» цілувати,

                Пристрасно, до забуття.

Звичка - «його» кохати,

                Завжди «на все життя».

Звичка – страждати, потім…

Знову пити коняк,

                А, також курити цигарки,

                                Співати у ванній,

                                               І так…

У дами «фаталь» -

                Чорна вуаль,

                               Мережевні рукавички.

У дами  «фаталь»  -

                На віях печаль…

                               Й, до біса знайомі звички! :)

2 comments | post a comment



Date:2012-10-13 21:44
Subject:
Security:Public

Ми на відстані

Це - як бути з тобою поруч

Не чіпай мене

Це – як завжди мене торкайся

Апріорі  –

Коли віддаляюсь від тебе –

Натикаюсь на ногу, плече, долоню

Ми на відстані

Сантиметри, долоні поруч

Не чіпай мене

Це – як завжди мене торкайся

Апріорі –

Коли ти ідеш на право

Я, на ліво

Банальна суспільна думка!

(Україна – Швейцарія 2:1)

post a comment



Date:2012-09-20 12:12
Subject:Флешмоб до тижня книги
Security:Public


- Отож, в природі аж ніяк не може існувати лише один-єдиний вимір матерії.

Суть флешмобу: візьміть найближчу до вас книгу, відкрийте на 52 сторінці і перепишіть п'яте речення зверху. Не вказуйте назви. Не забудьте скопіювати ці правила.

post a comment



Date:2012-09-19 13:12
Subject:
Security:Public

Ти пишеш вірші - усім
Ти пишеш вірші - конвеєр
А в мене - осінній дим,
У вуха увімкнений плеєр
Навколо людей метушня:
Бруківка, трамваї, вокзали
Всі кажуть - життя то фігня
Всі кажуть навколо - дістало
Я теж поспішаю кудись
Усмішка ховає смуток
І мрію про море завжди
І мрію ще раз почути -
Вірші, які пишеш усім
Вірші які пишеш "конвеєр"
Вдихаючи терпкий дим
Вмикаю гучніше плеєр

post a comment



Date:2012-09-05 16:57
Subject:
Security:Public

6-а вечора          

Час на віскі і безтямно-блакитне небо

6-а вечора

Час присісти вірним друзям навколо тебе

6-а вечора

Час на усмішки, на неспішні, легкі розмови             

6 вечора

….

Цит.  «ніхто не знає,  що буде у наступних 5 хвилин…»

post a comment



Date:2012-04-27 13:48
Subject:Обчиталась А.Любки, мабуть :)))
Security:Public
Mood:artistic

Я беру тебе за руку

Я цілую твої губи

Притискаюсь ніжно, ніжно

Твого серця чую стукіт…

Та оманливе блаженство

Скоро  кане у безодні

У кишені  я стискаю

Вірний кольт , як лід  холодний J

post a comment



Date:2012-03-19 18:23
Subject:Пропала собака. Потрібна допомога!
Security:Public

Оригинал взят у liquorrhoea_l в Пропала собака. Потрібна допомога!



Побачите волохатого і брудного чорного тер'єра - дзвоніть. Батьки дуже хвилюються.
Два дні тому її бачили біля базару на Санта Барбарі.

post a comment



Date:2011-11-28 21:47
Subject:
Security:Public

Ми так і не взнаєм всієї правди
Ми так і не зробимо добрий жест
Нас не бентежать "сусідські" трабли
Наше его як Еверест...

post a comment



Date:2011-09-09 17:08
Subject:
Security:Public

Цікаво, а з татуюванням до раю пускають?

5 comments | post a comment



Date:2011-04-15 23:08
Subject:Музика, вино, чоловіки, роялі....
Security:Public

У 4 роки я чітко  вирішила - хочу навчитись грати на фортеп"яно. У сусідів стояло ф-но і я його обожнювала.
Тато водив мене до викладачів, та ті казали, о у 4 роки пальчики ще малі, рано.

У 2-у класі я записалась на прослуховування у музичну школу на Гнатюка, по класу скрипки (ну там і скрипка і фоно разом йшло)
Все пройшло успішно до моменту мед. довідки від лікаря.... Не потрібно було "радянській державі" «отстающіх» по стану здоров"я.

У 8-у класі я записалась у хор, бо акомпаніатор хору пообіцяла вчити мене грати на фоно, просто так для себе. Я не мала свого інструменту і тренувалась на старому німецькому розстроєному форте»яно одного гуртожитку де працював тато.
Мама пообіцяла подарувати на 15 років мені фортеп"яно, усе було вирішено, я чекала ДН і....... "ми купили тобі дорогі золоті сережки, бо так краще..." 

Відтоді, коли я чую гару гру на фортеп"яно або скрипці, мене прибирає до глибини душі.

А ті сережки я так і не ношу…
http://www.youtube.com/watch?v=0T1a4LJ2vd0&feature=related

2 comments | post a comment



Date:2011-03-01 20:02
Subject:
Security:Public

Таблетки, компреси,  мікстури

 Кашель, нежить і температура (набридло)

Розбита, душа на кавалки

І  серця виймаю скалки

Слухаю Тома Вейтса…

Гвоздика і  пляшка портвейну  (а це дійсно допомагає!)
www.youtube.com/watch

post a comment



Date:2011-01-23 23:54
Subject:
Security:Public

10 принципов знака Зодиака Весы:




Получить такой же шуточный гороскоп для своего знака

post a comment


browse
my journal